ПРО ЖИТТЯ

Про життя Я народилася у чудовому місті. Причому абсолютно без перебільшень — за однією з легенд назва міста Чуднів походить саме від слова «чудо».

Мої батьки звичайні робітники – усе життя вони пропрацювали на Чуднівському спиртовому заводі. У нашій сім’ї було двоє дітей — я та моя старша сестра Люба. Вона зараз живе у столиці, куди поїхала вчитися, коли мені було десять років. Отож я росла цілком самостійною дитиною. У школі навчалася на відмінно. Цікавилася шкільним життям — брала участь у гуртках, була комсомольським організатором, піонервожатою. До нині підтримую добрі стосунки із однокласниками.

Після школи, яку закінчила з відзнакою, я обрала собі сучасну тоді спеціальність — хіміка-технолога. Причому мама хотіла, щоб я обрала професію у харчовій галузі, а батько радив вчитися на медика. Проте я подала документи до Київського інституту легкої промисловості.

Після п’яти років навчання мене направили до Житомира. Почала працювати начальником зміни на заводі «Хімволокно». На той час я була наймолодшим спеціалістом-технологом об’єднання «Союзхімволокно».

Я з теплом згадую свої перші трудові кроки на цьому підприємстві. Хоча жити було важко — жили у гуртожитку, сповна відчували всі труднощі самостійного дорослого життя. Але робота на «Хімволокно» дала мені неоціненний досвід роботи з людьми. На заводі же познайомилася зі своїм майбутнім чоловіком — Леонідом, який працював слюсарем. Він молодший за мене на п’ять років; одружилися, коли Леонід повернувся з армії. Наразі він очолює підприємство «Житомирпак».

Своєму кар’єрному зростанню завдячую саме своїй міцній родині. Вона у нас дуже велика — маю доньку Олену й сина Андрія, які народилися у 1981 році. Андрій навчався в Інституті міжнародних відносин, зараз працює у холдингу «КрАЗ», а донька живе з нами. Ще один син — Сергій — також завершує Інститут міжнародних відносин.
Про формування бюджету

Сьогодні ні уряд, ні парламент не зацікавленні у прийнятті бюджету на 2010 рік. Головні лідери виборчих перегонів дбають лише про свій власний рейтинг і їм байдуже, що український народ  вперше за багато років живе без бюджету.

У своїх агітаційних матеріалах і рекламних роликах вони розпинаються в обіцянках, які не мають нічого спільного з їхньою справжньою позицією у владі.

Тому, завдяки такій бездарній політиці уряду та парламенту в фінансовій сфері країни, заблокована практично всі види  діяльність місцевої влади.

Я переконана, що за рахунок коштів місцевого самоврядування уряд намагається заткнути дірки у державному бюджеті за 2009 рік. Але я не розумію чому за помилки та непрофесіоналізм столичних чиновників повинні розплачуватись житомиряни.

 


Архів особистих думок
© 2009, Офіційний сайт Житомирського міського голови Віри Шелудченко. Використання матеріалів можливе лише за наявності посилання sheludchenko.com